МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Контрольна робота З дисципліни: менеджмент Варіант №8  Теоретичні завдання 1(8). Внесок школи наукового управління в розвиток менеджменту. Школа наукового управління (1885-1920). Головними представниками даної школи є І. Тейлор, Френк і лілія Гілбрейд, Генріх Гант. Вони займалися дослідженнями на рівні організації, створенням виробничого менеджменту. Тейлор і Гілбрейт які починали свою кар’єру робітниками займались спостереженнями замірами і аналізами ручної праці, стимулюванням трудової активності , нормуванням праці тощо. Завдяки розробці концепцій наукового управління менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень . У своїх працях «Управління фабрикою» (1903р.) та «Принципи наукового менеджменту » (1911р) І.Тейлор розробив ряд методів наукової організації праці , що базувались на засадах хронометражу, стандартизації прийомів і знарядь праці його основоположні принципи полягають у таких положеннях: «…якщо я зможу на науковій основі відібрати людей н, на науковій основі їх підготувати , надати їм дієві стимули та поєднати роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, яка буде перевищувати внесок, зроблений індивідуальним працівником». Тейлор виділив принципи наукового управління : вимірювання праці , розподіл праці , мотивація, індивідуальний і виробничий процес, складання програм стимулювання , роль профспілок , розвиток управлінського мислення , правила та стандарти менеджменту, складання завдань-інструкцій, роль «синіх» та «білих комірців» в отриманні поточного результату . Головна заслуга І.Тейлора полягає в тому , що він як засновник школи «Наукового управління » розробив методологічні основи нормування праці , стандартизував трудові операції , запровадив наукові підходи підбору , про розставлення і стимулювання працівників . 2(38). Забезпечення ефективності контролю. Контролювання – це вид управлінської діяльності щодо забезпечення процесу, з допомогою якого керівництво організації визначає, на скільки правильні управлінські рішення, а також потребу у здійсненні певних коректив. Основним завданням контролю є забезпечення досягнення цілей і місії організації, виявлення відхилень та недоліків, уникання нагромадження і уникання помилок, мінімізація витрат, подолання складних організаційних проблем тощо. Ціллю контролю є сприяння тому, щоб фактичні результати відповідали очікуваним. Контроль класифікують за такими ознаками: 1. За зміст: фінансовий, виробничий, маркетинговий, логістичний тощо. 2. За етапами здійснення виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний, завершальний. 3. За рівнем централізації: централізований, децентралізований. 4. За рівнем охоплення контролем об’єктів: суцільний, вибірковий та разовий. Спеціалісти дійшли висновку, що для того, щоб контроль був максимально ефективним, процес контролювання повинен здійснюватися у певній послідовності, а саме проходити через такі етапи: 1) визначення завдань контролю (виявлення дотримання трудової дисципліни, виявлення можливих зловживаль і крадіжок, визначення рівня технічної підготовки) 2) підбір критеріїв і стандартів. Необхідно зазначити, що стандарти та критерії розробляються на попередніх етапах технології менеджменту: у процесі планування, організування і мотивування. А у процесі контролювання здійснюється їхній підбір відповідно до установлених завдань контролю. 3) оцінювання виконання. Полягає у виявленні фактичних, реальних даних щодо стану, властивостей та характеристик підконтрольних об’єктів. 4) зіставлення реальних результатів з прийнятими критеріями і стандартами. Полягає у здійсненні порівняння фактичних даних, що стосуються підконтрольних об’єктів та установлених відносно цих об’єктів стандартів та критеріїв. 5) визначеня потреби у корективах. На засадах результатів, отриманих на попередньому етапі визначається потреба у корективах. Для того, щоб контроль був ефективним, він повинен володіти такими властивостями...